1-й ведучий. Добрий день, шановні гості!

2-й ведучий. Добрий день, дорогі друзі!

1-й ведучий. А день сьогодні добрий тому, що людським теплом     і добротою зігріваються серця.

Хай живе, хай живе надія!

Хай земля, хай земля радіє!

Хай печаль серце обминає,

І добро всіх людей єднає!

2-й ведучий.

( Заходять бабуся зі своєю внучкою.)

Дитина. Бабусю, скажіть мені, будь ласка, а що таке доброта?

Бабуся. Доброта – це чуйне, дружнє ставлення до людей.

Це привітність, ласка, прихильність. Так написано в тлумачному словнику української мови. « Не шукай красоти, а шукай доброти» -  так говорить наш народ. Доброта – це ще й прихильність, співчуття, щирість і щедрість людської душі і велика любов.

Але добра людина прихильно і з любов’ю ставить не тільки до людей, а й до рослинного і тваринного світу. Адже всі ми – частина живої природи. Всім однаково болить, коли нас ударять, всім однаково образливо, коли нас принижують. Тому добра людина не образить і не принизить, не завдасть болю нікому в цьому світі, бо розуміє, що всі приходять на цю землю для добра.

Недаремно ж ми наділені розумом, вміємо мислити, розуміти, говорити, співчувати, любити. А ще й прислів’я у нас є таке:            « Добре  роби, добре й буде тобі», « Робиш добро – не кайся, а робиш зло, на зло й сподівайся».

     Запам’ятай! Ти людина. На тобі лежить відповідальність за цей світ.

(Вони ідуть зі сцени, а на сцену виходять дідусь з онуком).

Онук. Дідусю, скажіть, будь ласка, з чим можна порівняти доброту і добру людину?

Дідусь.

З чим можна порівняти нам добру людину?

З небом безмежним в погідную днину.

З сонцем, що сяє і всіх зігріває.

З ніжністю мами, що нас обіймає.

І з джерельця, що дає до водиці

Спраглим вустам у жару притулиться.

З ніжним теплом і усмішкою тата.

І з вітерцем, що злітає крилато.

З хлібом духмяним, що з печі виймають.

З веснами  ще, як сади зацвітають.

І з вечорами, що йдуть з оксамитками.

З теплим світанням, що ллє промінцями.

З чуйністю, ласкою й казкою мами.

Отож, онучку, в народі кажуть, що добрий чоловік, надійніше кам’яного мосту. Знай про це і сам будь таким надійним і добрим.

   Запам’ятай! Добра людина схожа на ясне сонечко, тому що вона вміє всіх зігріти і освітити своєю любов’ю, турботою, ласкою, щирістю та щедрістю.

                       Пісня «На добро»

Учень.

      Живе одинока людина,

      Чому ми проходимо мимо?

      Живе одинока людина,

      Ніким у житті нелюбима.

Учениця.

      І серце у неї відкрите

      Для ласки людської й привітну,

      Печальним льодком оповите,

      Віддалене горем від світу.

Учень.

     Чому ж ми прийдемо в хату,

      Її не покличем з собою?

      Бо буде одна вікувати

      Людина з своєю журбою.       

 Учениця.

      Нам легше, бо ми не самотні.

      Ходімо ж до неї в світлицю,

      І серце людини з безодні

      Полине над нами як птиця.

                         1-й ведучий

           Не говори про доброту,

           Коли ти сам нею не сяєш,

           Коли у радощах витаєш,

           Забувши про чужу біду.

                        2-й ведучий

          Бо доброта не тільки те,

          Що обіймає тепле слово,

          В цім почутті така основа,

          Яка з глибин душі росте.

                      1-й ведучий        

          Коли її не маєш ти,

          То раниш людяне в людині,

          Не має вищої святині,

          Як чисте сяйво доброти.

   Інсценування

      Прибіг щодуху син додому

       І до тата голосно гукає

      Син.   А я провідав у лікарні

               Свого товариша-дружка.

                То ж, правда, тату,

                Я чутливий і маю серце золоте.

            Замисливсь тато на хвилину

            І так йому сказав на те:

      Тато.   Коли тебе в тяжку хвилину

                  Людина виручить з біди,

                  Про це добро. аж поки віку.

                  Ти, синку, пам’ ятай завжди.

                  Коли ж людині ненароком

                  Ти зробиш сам добро колись,

                  Про це забудь , аж поки віку,

                  Мовчи й нікому не хвались.

       1-й ведучий.

  Добрими словами гоїли рани.  Малюків вже в рік вчили «давати чолом» тобто, вітаючись із старшими, цілувати їх у руку. Діти, виростаючи, до кожного члена родини ставились шанобливо. А коли погане слово все ж зривалося з язика, то одразу ж говорили: «Дух святий при хаті, при кочерзі, при лопаті».

         2-й ведучий.   

 А ще вражає те, що люди називали один одного: матінко, батечку, сестронько, Марічко, синочку… і користувалися словами: «Добридень», «Добрий вечір»,

«Будь ласка», «Дякую», «Вибачте»…                          

  Учень

  Нам так усім в житті потрібно

  Слова хороші, ніби цвіт,

   Щоб йшли у гості весни срібні,

   Щоб помудрішав  дивний світ.

   Нам так усім в житті потрібні

   Краса любові й душі тепло ,

   Щоб радість літ несли добридні

   У рідне місто і село.

   Нам так усім в житті потрібні

   Слова хороші, мамин спів,

   Щоб щедрістю були подібні

   Ми до врожайних житніх нив.               

КАЗКА ПРО ДОБРО

     Ріс при дорозі велетень-дуб. Біля його коріння пропихала з-під землі свої ніжні паростки калина. Отак і росла вона разом із дубом. Він був їй ніби за батька.

       Захищав від бурі, від вітрів,  а коли падав дощ – схиляв над нею свою золену голову і прикривав її.

        Пройшли роки. Калина стала великою і красивою. А дуб постарів. Але й далі жили вони разом.

        Аж тут одного дня прийшли  люди і зрубали могутнього дуба. Довго сумувала за ним калина. Та нічого вже не вдієш. Залишилася сама самісінька рости при дорозі.

    Одного чудового сонячного весняного ранку вона побачила, що з одного боку із жолудів, які падали колись із дуба, виріс зелений пагінець і ніжно торкнувся до неї, немов захисту просив. Життя калини стало веселішим. Почала вона пригортати маленького дубочка своїми вітами та пестити широкими листочками. А коли наближалася буря, падав дощ або був сильний вітер, вона схиляла над ним свої пишні крони, пригортала до себе і захищала молодий пагінець так, як у дитинстві захищав її старий дуб.

Калина стала для дубочка матір’ю, так само, як у дитинстві був їй батьком дуб - велетень.

  1 – й ведучий.

   Даруйте людям радість, робіть їм добро, не чекаючи віддачі. Робіть добро тим, з ким ви, можливо, зустрінетесь раз у житті. Пам’ятайте, що все повертається, як бумеранг. Добро – добром, зло – злом!

2 – й ведучий.

Я вірю в силу доброти,

Добро завжди сильніше зла,

Дає наснагу, щоб цвісти

І світлу обирать дорогу.

Я вірю в силу доброти,

Що на торжку не продається,

Що кривди розбива  пласти,

Красою тулиться до серця.

Я вірю в силу доброти,

Що має долю роботящих,

Що хоче, щоб і я, і ти,

І все було у світі кращим.

1-й  ведучий.

Пам’ятайте: « Багатий не той, хто багато набув, а той, хто багато роздав».

2-й ведучий.

Де взяти стільки хліба, щоб нагодувати всіх голодних на землі?

3-й ведучий.

Де взяти стільки терплячості, щоб її вистачило для кожної людини?

4-й ведучий.

 Де взяти стільки миру в серці, щоб ним обдарувати усіх?

5-й ведучий.

Де взяти стільки любові, щоб вистачило для всіх близьких і далеких на сто годні, на завтра, і назавжди. Може, ви знаєте де?

                               Доброта

                          По теплій зливі і грозі

                          Прошу любов святую,

                          Щоб сонце ся яло в росі,

                          Налийся, світе, добротою,

                          Немов дзвінковою водою,

                          По теплій зливі і грозі.

                          Людської треба доброти,

                          Щоб цвіт з’явився на калині,

                          Щоб ночі в ранок перейти,

                          Щоб соловейко тьохкав нині

                          Природі, звірові, людині –

                          Людської треба доброти.

                          Благаймо, нині доброту

                          Спасти зелені й небесні стежі,

                          Сльози і поту гіркоту,

                          Спасти тополь зелені вежі,

                          Планету й людство од пожежі,

                           Благаймо нині доброту,

                   Бо може тільки доброта

                   У цій землі, у цьому світі,

                   У цьому хлібі, щоб росла,

                   Любов’ю й вірою в цім квіті,

                   Життя відстояти у світі,

                   Спроможна тільки доброта!

Пам’ятайте добро. Можна забути того, з ким разом сміявся, але не забувайте того, З ким разом плакали. Будьте вище від усіляких пліток, заздрощів, дрібних інтриг, образ. Найкращі ліки від образ – прощення.

Навчіться прощати всім, а собі – ніколи.

1-й ведучий.

   Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добро для всіх людей.

2-й ведучий.

   Ісус Христос сказав:  «Не кожен, хто говорить мені: Господи! Господи!  -  увійде в Царство Небесне, а той хто виконує волю (заповіді) Отця Мого Небесного, бо мало бути тільки побожним, потрібно ще чинити ті добрі справи, яких Господь вимагає від нас»

1-й ведучий. Тепер давайте з вами складемо вірш про те, яким потрібно бути в житті, бо всі ж ми з вами прийшли у цей світ для добра. Останнє слово кожного другого рядка ви добиратимете в риму самі.

                   Щедро  ллє проміння сонце

                   У твоє й моє ВІКОНЦЕ.

                   Щоб в теплі ми виростали

                   Й світло людям ДАРУВАЛИ.

                  Й де б ми в світі не були,

                  Щоб завжди любов НЕСЛИ,

                  Щастя, радість і тепло,

                  Щоб чудово всім БУЛО.

                   В світ прийшли ми: я і ти –

                   Для любові й ДОБРОТИ!

                   Будь привітним і прихильним,

                   Добрим, лагідним і СИЛЬНИМ.

                   Вчися правдою прожити,

                   Теплим словом вмій ЗІГРІТИ.

                    Вчись завжди допомагати

                    І людині СПІВЧУВАТИ.

                     І старайся так прожити,

                     Щоб, як сонечко, СВІТИТИ!

                     І в душі завжди неси

                     Теплий промінь ДОБРОТИ!